Майже рік тому розпочата Путіним як спецоперація російсько-українська війна могла давно закінчитись миром

Якби на переговорах у Мінську навесні минулого року Москва виявила поступливість і компроміс до позиції Зеленського.

Якби тоді було знято шизофренічні вимоги про денацифікацію, якби російське керівництво задовольнилося б досягнутими результатами першого етапу війни.

Адже перші дзвіночки про те, що війна пішла не за планом, були чутні ще тоді, коли російські війська отримали завзятий опір під Києвом, коли загальмувалося їхнє просування на Миколаїв та Одесу, на Запоріжжя та Харків.

Однак відсутність зворотного зв’язку, спотворене уявлення про перебіг російсько-української війни, прорахунки в оцінці позицій Заходу призвели до того, що війна почала набувати все більш і більш в’язкого позиційного характеру.

Після втечі з Харківської області навіть сліпим та глухим стало зрозуміло, що т.зв. СВО давно переросло у повноцінну російсько-українську війну з невизначеними перспективами для РФ

Був чудовий момент для укладання перемир’я чи навіть миру на умовах більш вигідних для Росії, ніж для України.

Однак Рамштайни показали, що Україна стала регулярно отримувати західну підтримку зброєю. А бюджет України став отримувати не менш стабільне підживлення західної допомоги.

І тут Зеленський зрозумів, що є шанс виграти у цій війні, для України з’явилися перспективи на переможне закінчення війни.

Зеленський і Захід зрозуміли, що Росія, ведена своїм сліпо-глухим керівництвом, потрапила в пастку.

Україна внаслідок цієї війни може повернути собі всі окуповані території, якщо звичайно правильно зіграти цю партію геополітичних шахів.

Лише вихід на межі 1991 року.

Навіть компромісний варіант — кордони до 24 лютого 2022 року вже не влаштовували українського керівництва.

Проте навіть у січні 2023 року Росія могла здобути перемир’я чи навіть мир і вийти з війни без втрати обличчя та зберігши за собою Крим.

Треба було лише погодитися з пропозицією Заходу — обміняти захоплені території на світ.

Повернутися на кордони до 24 лютого 2022 року та обміняти Крим на захоплені території Донецької та Луганської областей.

Так, після втечі з Харківської області та після безславної втечі з Херсона умови ставали для Росії жорсткішими. Треба було б втрачати Донецьку та Луганську область. Інакше ніяк.

У такому разі Зеленського можна було б змусити піти на такі умови миру або перемир’я, пригрозивши обмежити західну допомогу.

Адже за рік війни Україна не спромоглася відновити свою військову промисловість, цілком і повністю покладаючись на західну допомогу.

За рік можна було збудувати підземні заводи з виробництва своїх танків, своїх далекобійних ракет і своїх далеких ударних безпілотників і не залежати від Заходу в цьому плані.

Однак корупція та крадіжка у провідній важкій війні Україні не були викорінені, а вище військово-політичне керівництво країни не виявляло жорсткості та рішучості.

Таким чином, зараз у російсько-українській війні відкривається чергове вікно можливостей.

Або Зеленський почне розстрілювати злодіїв та корупціонерів та переведе країну на військові рейки та поведе країну до перемоги.

Або війна набуде характеру мляво-поточного протистояння по всій лінії фронту

Перспективою такого продовження російсько-української війни може бути цей проміжний варіант світу, без Криму і з ймовірністю початку повномасштабної війни через кілька років.

От admin